Етикетні норми спілкування засобами фразеології в українській мові — страница 2

  • Просмотров 3481
  • Скачиваний 21
  • Размер файла 57
    Кб

Культура мовлення щонайтісніше пов'язана із загальною культурою людини, з культурою її мислення. Для того щоб літературна мова плідно й розлого розвивалась, необхідно, щоб нею всенародно користувались. Обмеження сфер функціонування національної літературної мови знесилює її, позбавляє основного збагачувального джерела. Це негативно позначається на стані загальної культури народу, знекровлює духовність нації. 1. Джерела

фразеологізмів етнокультуронавчого змісту 1.1 Етнографічні особливості українського народу – важлива складова світової культури Українська мова – складова культури українського народу, і її вивчення тісно пов'язане з етнокультурознавчими знаннями – сукупністю знань про побут, звичаї, традиції народу. Звичай – це «загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті, побуті якого-небудь народу,

суспільної групи, колективу; уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут; традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят, пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів», «усталений спосіб дії» [4, 352]. Закріплюючись із плином часу, звичаї переростають у культурні традиції. Традиція – це «досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в

покоління» [4, 1260]. Реалізація лінгвоукраїнознавчої лінії навчання української мови передбачає засвоєння вже молодшими школярами групи слів– назв предметів і реалій матеріальної та духовної культури українського народу, які відображають народний досвід. Учні повинні уміти доречно використовувати у мовленні українські прислів'я, приказки з метою його увиразнення [3, 32]. Етнографічні особливості українського народу – важлива

складова світової культури. Етнокультура українців є генетичним ґрунтом національних фразеологічних одиниць – етнофразем. «Етнокультурна семантика мовних одиниць – це їхній зміст, який, не маючи чіткого системного та реляційного характеру, стосується особливостей життя, історії, географії, деталей побуту, звичаєвого права, народного календаря, ремесел, професій, обрядів тощо» [11, 39]. Навчально-пізнавальну цінність народних

сентенцій – етнофразем доцільно розглядати в двох аспектах: змістовому, що відображає національну історію, культуру, економіку, і лінгвістичному, що дозволяє використовувати етнофраземи як навчально-методичний матеріал у початковій школі. Пізнання українського народу як етнокультурної спільності має тривалу складну історію і чималий доробок. Саме цей доробок – результат праці багатьох поколінь дослідників