Методика підготовки майбутніх учителів початкових класів до формування естетичного досвіду молодших — страница 6

компонент; появу нових поглядів на можливості навчання, виховання та розвиток молодших школярів; не сприяння оновленню діяльнісної складової особистого досвіду дитини та ін. Колишня модель початкової освіти, що була зорієнтована на завчання інформації, не відповідає вимогам практики. Сьогодення вимагає переорієнтації змісту освіти від раціоналізму до культуротворчості, оволодіння ефективними способами отримання, обробки

та застосування різноманітної за якістю та кількістю інформації. Отже, об’єктивні зміни в економічному, політичному, соціокультурному житті суспільства вимагають підготовки творчих особистостей із цілісним досвідом, гармонійним сприйняттям навколишньої дійсності, зі сформованою системою ціннісних орієнтацій. Сучасні науковці на противагу знаннєво-інформаційній парадигмі освіти пропонують: особистісно-орієнтовану (І.

Бех [13], В. Моляко [164], О. Пєхота [216], С. Подмазін [222], В. Рибалка [240], О. Савченко [251; 252], С. Сисоєва [263], І. Шапошнікова [309; 310], І. Якиманська [333] та ін.); культурологічну (І. Зязюн [81], Б. Брилін [22], Г. Локарєва [131; 132], Л. Руденко [245], Г. Падалка [193], Т. Рейзенкінд [238], О. Рудницька [249], Г. Тарасенко [285; 286; 287], О. Щолокова [327] та ін.); ціннісну (Г. Васянович [26], О. Вишневський [28], О. Сухомлинська [281] та ін.); компетентнісну (А. Андрєєва [5], Н. Бібік [14], В. Болотов [19],

О. Пометун [224] ін.). Прихильники особистісно-орієнтованої парадигми [13; 164; 216; 222; 240; 251 та ін.] виходять із визнання унікальності суб’єктивного досвіду дитини як важливої першооснови її особистого розвитку й визначають такі вимоги до побудови освітніх технологій: надання навчального матеріалу як єдності досвіду і розуміння; необхідність узгодження досвіду дитини зі змістом навчання; сприяння перетворенню пізнавальної

орієнтації в особисту, а пізнавального досвіду – в цілісний досвід особистості; відповідне конструювання та організація навчального матеріалу, що спрямоване на активізацію досвіду дитини; забезпечення емоційно-рефлексивного ставлення учнів до власного досвіду; збагачення досвіду дитини в процесі переживання культурних феноменів та ін. Учені підкреслюють антропоцентричний характер, гуманістичну спрямованість парадигми

виховання й наголошують на необхідності забезпечення суб’єкт-суб’єктних, морально-естетичних стосунків педагога з учнями на рівні співробітництва й співтворчості [18, с. 10]. Отже, в межах знаннєво-інформаційної парадигми учень був представлений як об’єкт нагромадження знань, умінь та навичок, а в особистісно-орієнтованій – як суб’єкт пізнання та життєдіяльності. Такий підхід суттєво відрізняється від освіти, метою якої є